«Незручні питання від молоді»
Саме так називався семінар із редактором радіо “Нова хвиля”, Дмитром Шевченком, організований Харківською Фундацією регіональних ініціатив у приміщенні «Книгарні Є».
Учасники цікавились поглядом на структуру Харківських ЗМІ, їхню історію, проблеми, фінансові аспекти діяльності, участь громадськості у роботі ЗМІ, формуванням медіа-продукту, захистом прав, феноменом “вільного мікрофону”, та метафізичної “Свободи слова”.
Презентуємо вам деякі зручні і не дуже зручні питання пану Дмитру.
- Як Ви вважаєте, яким чином молодь може впливати на медійний простір харківських новин, зокрема провладних ЗМІ в контексті сьогоднішньої ситуації, яка склалася в Україні?
- Перш за все, треба відчувати відповідальність. Бо коли телефонують у редакцію радіо чи телебачення і просять допомогти вирішити якусь проблему, ми, звичайно, просимо назвати координати або адресу. Щоб журналіст міг зв’язатися з людиною і висвітити цю проблему детальніше.
- Давайте ми до вас приїдемо і ви розкажете все на камеру.
- Ні, я цього робити не буду.
І таких прикладів дуже багато. Якщо вам щось потрібно, то не ховайтеся потім від журналістів і не відмовляйтеся з ними спілкуватись. Не бійтеся захищати свої права. Громада, у тому числі і молодь, може сама впливати на новини і на медіа простір. Якщо ви хочете, аби журналісти розповідали правду, ви можете цьому сприяти. Ви можете навіть самі стати авторами сюжетів, а не казати: «Ось, журналісти все придумали!» Отже саме від вас залежить більше, ніж навіть ви цього очікували. Я вважаю, що неактивність громади – це прояви «совковості». Люди здебільшого не розуміють, що життя збільшують не журналісти.
- Яким чином представники медіа можуть впливати на шкільну молодь?
- По-перше, то не справа журналіста – вчити молодь, як жити. Є вчителі, вихователі, родина, друзі… як то кажуть, соціум. Якщо вчителі вважають, що є проблема і треба знаходити контакт зі школярами окремо, то для того вони мають виходити з пропозиціями і робити профільні програми. Тим самим через якийсь медійний продукт доносити до молоді те, що вони хочуть. І якщо якоїсь інформації їм не вистачає, то вона може з’явитись за їх ініціативою.
Я вже собі уявляю таку ситуацію, коли приходять вчительки до мене на радіо і кажуть: «Дмитре, у нас є така проблема, ми хочемо зробити програму на радіо з цього приводу». Але не просто сказати: «О, це треба висвітлювати», а запропонувати якісь конкретні ідеї.
- Радіо здебільшого слухають люди похилого віку. Як ви вважаєте, як привернути увагу молоді до нього?
- Ви знаєте, це хибна думка, що радіо слухають літні люди. Якщо це і відбувається, то тільки тому, що на обласному радіо немає програм, розрахованих на молодь чи на середній вік. Я працював там 10 років, і якщо ми щось хотіли робити, то керівництво нам завжди казало: «А навіщо це вам потрібно?»
А що стосується комерційного радіо, то воно на те й комерційне, щоб не тільки «сеять разумное, доброе, вечное», а треба ще й гроші заробляти. Є радіо «Шансон». В нього дуже велика популярність, мабуть тому, що за радянських часів у нас кожний другий сидів і десь тяма до такої музики підсвідомо сидить в нас. Якби його не слухали, то радіо вмерло б само собою.
Але ми для себе на «Новій хвилі» вирішили, що будемо пропонувати слухачам тільки рок і джаз. У нас свій формат. І ми його дотримуємось.
- А чи можуть з’явитись на «Новій хвилі» програми для підлітків?
- Ну, так точно можуть до мене звернутись шахтарі: «Чому ви не робите програму для шахтарів?» – скажуть вони.
Що таке програма для підлітків? Я можу зробити новини з нічних клубів. І цю програму будуть слухати. І я собі поставлю галочку для Нацради – радіо «Нова хвиля» має програму для підлітків українською мовою.
- Адже є чимало молоді у Харкові, котрі відвідують кінотеатр «Боммер» і читають журнал «ШО»…
- Пропонуйте. Наприклад: «Мені здається, що програма для підлітків має складатись з таких-то тем… рубрик… А журналісти здебільшого роблять новини, повідомляють, що, де, чому трапилось… А такі програми, які описуєте ви, то є авторський продукт. Тому якщо вам на думку щось спало, ви його обсмакували, написали, потім приходите в якесь ЗМІ з ідеєю чи з готовим проектом… і кажете: «Хлопці та дівчата, як ви вважаєте, чи може ця програма піти в ефір?»
- Але ж, на мою думку, кожен повинен займатись своєю справою. Кухарка не може управляти державою…
- Звісно так. Але якщо кухарка прийде до мене і скаже: «Діма, в мене ідея нового унікального кулінарного шоу на радіо…», то я їй відповім: «Класно, Марь Іванна, давай! Але ж, сюди ще треба вставити пісеньку, сюди – рекламний блок, а тут ми запишемо джингл… » і тут вже я вмикаюсь, як працівник радіо.
- А якщо прийде до вас хлопець і скаже: «Я хочу, щоб на радіо з’явилась програма «Літературні читання»…
- Я перепитаю, як то буде виглядати. Просто сісти і читати «глава 1»… і понеслося… У нас була програма «Думки і звуки», коли читалася поезія або проза, але під спеціально відібрану музику. І тоді навіть «суха» Ольга Кобилянська під музику сприймається зовсім по-іншому.
Отже, я хочу підкреслити, що усі ваші проекти мають право на життя. Якщо у вас виникають якісь цікаві ідеї, пишіть мені на адресу: sheva05@ukr.net
І будемо сподіватись, що вони втіляться.